Меню сайту
Рекомендуємо
Церква.info: Офіційний веб-сайт УПЦ Київського Патріархату

Івано-Франківська єпархія Української Православної Церкви Київського Патріархату

Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир

Тернопільсько-Бучацька єпархія УПЦ Київського Патріархату

Православна Буковина: Офіційний веб-сайт Кіцманської Єпархії УПЦ КП

Богословське відділення ЧНУ

Надвірнянський деканат

Галицький гостинець. Веб-сайт Каплиці на Галицькому гостинці










Свято-Духівський храм УПЦ КП м. Дніпропетровськ

Храм святого благовірного князя Ярослава Мудрого УПЦ КП м. Дніпропетровськ



Православний молодіжний веб-портал

Головна » 2018 » Січень » 4 » Виклики сьогодення
16:23
Виклики сьогодення

 

Шановна покутська громадо, слава Ісусу Христу!

У теперішній час наш народ як у масштабах держави, так і в межах кожної окремої громади, стикається з багатьма проблемами повсякдення. Ці проблеми насичують наше життя різносторонньо і зусібіч. Це і матеріальний стан, і корупція, і хабарництво з його причинами, апатія і занепад духовних сил багатьох людей тощо. Духовенство нашого району в тій чи іншій мірі відчуває таке духовне і моральне падіння не тільки активних членів парафій, а й людей, які ще не знайшли себе у Церкві. Тому і хочеться описати проблематику сучасного стану нашого суспільства, щоб, по можливості, знайти відповіді хоча б на деякі питання сьогодення.

Отже, перш за все, ми мусимо помітити, що стан наших сучасників суттєво відмінний від стану людей, які жили 25 років тому. У чому ця відмінність? У настрої! Тоді люди відчували, що настає епоха звершень, розквіту, духовного і матеріального злету. Чи оправдали себе ці надії? Напевно, ні. І головна причина в тому, що люди, отримавши свободу як право, не взяли на себе відповідальність як обов’язок. Церкву це напевно зачепило якнайпізніше, проте зачепило і то доволі сильно. Не раз чути від священиків слова про те, що людей у храмах усе менше. Можливо, не в усіх, проте це залежить виключно від особистої харизми кожного священика зокрема. Закінчується час, коли священика поважали і любили за сан, за рясу і т.д. Ця повага виникла не на пустому місці, адже у часи тотальної заборони на все кожен священик був взірцем мужності й особистого прикладу, а, можливо, і мучеництва. Нове покоління не відчуває тієї потреби у духівництві як опорі й основі своєї народності, єдності, а відповідно не відчуває і поваги. І тому питання, які виникають у духовній площині, будуть потребувати і відповідей у духовній площині.

Хочеться описати проблему пов’язану з дітьми. Нове покоління дітей виростає в переважній більшості атеїстами. І річ не в тім, що не викладається Закон Божий, чи не ведуться священиками недільні школи, ба й більше: багато хто з духовенства має доступ до школи, проводячи уроки християнської етики. Та, виявляється, цього не достатньо. Причина такого результату не тільки в підлітковому тотальному спротиві чи запереченні, а, перш за все, у величезній різниці між почутим на уроці та побаченим у житті. Що це означає? Дитина вивчає на уроці якісь моральні закони, наприклад, про відносини між людьми, про повагу. Проте, прийшовши додому, такої поваги не знаходить. Виходить на вулицю, шукає там поваги, а її нема. Переглядає щось на телевізорі чи комп’ютері, - а там нею і не "пахло". І дитина розчаровується в отриманих знаннях як в таких, які не відповідають дійсності, які суперечать реаліям життя.

 

Хто  винен у цій ситуації? Відповідь здається очевидною: винні дорослі. І винні тому, що не відповідають цим ідеалам. Винні тому, що влада, в якої є кошти і можливості, працює переважно на збільшення свого добробуту; тому що люди, які займаються бізнесом переважно працюють по схемі «вклади поменше, зароби побільше, і поки не набили – втікай»; тому що культура стала тепер лише маскою лицемірства; тому що навчання тепер – це не надія твого достатнього матеріального майбутнього, а причина для хизування; тому що батьки, зрештою, заради того, щоб заробити, кидають свої сім’ї і їдуть в чужі країни на роки, а повернувшись згодом додому, вкладають зароблені кошти в черговий автомобіль чи двохметровий паркан. Таких причин є сотні, а може й більше, їх всіх не перерахувати. Зрештою, цього і не потрібно, такої інформації достатньо і в новинах на будь-яких телевізійних каналах.

Але річ не тільки в тім, що творячи неправильні, злі речі у нашому повсякденні, ми приносимо для молодого покоління деструктивний приклад. Гірше цього тільки те, що ми не надаємо молоді прикладу позитивного. А тут хотілось би зупинитися для більш докладного пояснення.

На мою особисту думку, тут є неуважність і духовенства. Раніше діти самі шукали спілкування зі священиком, а сучасним дітям цього вже не потрібно, живе спілкування замінене ґаджетами. Дивлячись на  такі події, ми повинні трішки підлаштовуватись під потреби часу. Що мається на увазі? Недільні школи у їх класичній подачі все менш цікаві, тому здалось би розширювати дитячий світогляд практичними уроками, такими як: майстер-класи якнайрізноманітніших тематичних напрямків; подорожі не тільки до церков і монастирів, а й замків, палаців та інших історичних місць, для патріотичного розвитку; розробка і можливе впровадження бізнес-планів, для становлення і розвитку майбутніх підприємців; відвідини й екскурсії різноманітними заводами і підприємствами для виховання поваги до чужої праці і т. ін. Під керівництвом духовенства діти могли б відчути поєднання духовних і моральних законів зі справжнім життям, могли би навчитися розділяти добро від зла у повсякденні, міняти суспільство у позитивному напрямку.

 

Звідси і міг би відбутися поворот у правильному напрямку і теперішнього покоління. Адже потрібен тільки поштовх, щоб люди почали творити. Як казав один гуморист: "Добрих людей багато, набагато більше, ніж злих. Проблема лише в тому, що добрі – кожен зокрема, а злі – об’єднуються. Тому й існує вислів «організована злочинність», а організованої доброчинності немає». Кожен зокрема, діючи осібно, не зможе справитися з цією проблемою, а тому нам треба організовуватись і об’єднуватися «знизу». Люди, які мають якісь ідеї, щодо цього процесу, можливості чи тільки думку, не дивлячись на ранг, сан, освіту чи вік, могли би стати учасниками відновлення нашої молоді, а також і себе самих.

Звичайно це тільки моя думка. Хотілось би прочитати на сторінках газети конструктивне бачення всіх зацікавлених людей, і особливо молоді. Що потрібно Вам, щоб стати кращими в своїх очах, щоб відчути самоповагу; що потрібно нам, щоб допомогти Вам у цьому? Що потрібно нам, щоб організуватися не тільки задля особистої користі? Що нам всім треба, щоб змінити для кращого майбутнього нас і наших дітей-онуків?

Усіх, кому не байдуже, прошу писати сюди. Пропозиції, ідеї, потреби, можливості і т. ін. – схвалюються. Критику, яка не підкріплена чіткими пропозиціями на зміни, будь ласка, не пишіть і не друкуйте.  Давайте обговоримо!!!

 

З повагою, прот. Роман Василевич, с. Тучапи.

 

 

 

 

 


 

 

Категорія: Статті | Переглядів: 144 | Додав: admin | Теги: | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Категорії розділу
З життя Церкви
З життя єпархії
З життя деканату
Послання
Житія святих
Духовне життя
Церква і суспільство
Церква і школа
Окультизм і псевдорелігії
Статті
Притчі
Відео
Пошук по сайту


"Духовні читання"
Наш банер




Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0




Календар
«  Січень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031




прот. Микола Марусяк © 2018
Безкоштовний хостинг uCoz