Меню сайту
Рекомендуємо


Івано-Франківська єпархія Української Православної Церкви Київського Патріархату

Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир

Тернопільсько-Бучацька єпархія УПЦ Київського Патріархату

Православна Буковина: Офіційний веб-сайт Кіцманської Єпархії УПЦ КП

Богословське відділення ЧНУ

Надвірнянський деканат

Галицький гостинець. Веб-сайт Каплиці на Галицькому гостинці










Свято-Духівський храм УПЦ КП м. Дніпропетровськ

Храм святого благовірного князя Ярослава Мудрого УПЦ КП м. Дніпропетровськ



Православний молодіжний веб-портал

Головна » 2019 » Липень » 15 » "Ведуть до Маняви стежки і дороги..."
16:46
"Ведуть до Маняви стежки і дороги..."

Наше життя – дорога… Дорога додому. Усвідомлювати це починаєш, коли їдеш або йдеш. По-особливому роздумуєш над цим, коли стаєш прочанином і долаєш чималу відстань пішки з молитвою на вустах. До Манявського чоловічого монастиря йдемо не перший рік, але щоразу як уперше. Щоразу нові мозолі (і не тільки на ногах), нові випробування, знайомства, нове переосмислення себе самого.

Напевне, кожен, хто йде на прощу, запитує себе: «Навіщо це мені?» І в кожного своя відповідь. Але знаю точно, що, хто спробував хоч раз іти, не побоявся перешкод, уже ніколи не зможе відмовитися від цього особливого відчуття благодаті Божої, захоче ще і ще відчути те внутрішнє переживання, той трепетний стан душі.

У дорозі як ніколи по-особливому відчуваєш один одного, чужі досі люди стають братами і сестрами, стають дітьми Божими, однією християнською родиною, де кожен уболіває за того, хто йде поруч, намагається йому допомогти, послужити чим може. Слова апостола Павла «Носіть тягарі один одного» у прямому й переносному значенні про паломників.

Цьогоріч, як і кожного року, група прочан після спільного молебну в Свято-Троїцькому соборі  м. Снятина 03.07 вирушила в чотириденну прощу до Українського Афону. Ішли ті, хто вже знав, що це таке, і ті, хто вперше торував шлях, ішли цілими сім’ями, друзі, сусіди й поодинці, ішли снятинчани й жителі довколишніх сіл, навіть молоді чернівчани. Надзвичайно радісно було бачити сміливих мам, які подвизалися разом зі своїми малолітніми дітьми. Ця малеча часто заряджала нас позитивом, давала наснаги йти далі й не скиглити. Загалом варто сказати, що цього разу було багато молоді. І це не може не тішити. У дорозі вчилися одне в одного. Молоді у старших, а старшому поколінню було чого повчитися і в молодих. Надзвичайна згуртованість та організованість, терпимість та любов полегшувала наші труди в дорозі. По-особливому відчували ми і турботу тих, хто нас зустрічав.

 

 

 

 

Під час першої зупинки в с.Вовчківці, де до нас приєдналися прочани з цього села, паломників щедро гостили на своїх подвір’ях родини прот. Івана Коржинського, настоятеля цієї парафії, та Марії Довганик і небайдужих односельчан.

 

 

 

 

 

 

 

Щедрі заболотівчани теж пригощали печивом та гарячими напоями. Тут об’єдналися кілька груп із Русова, Красноставців, Задубрівців ,Ганьківців та Зібранівки в одну.

 


Після недовгого перепочинку великою багатолюдною колоною ми рушили до Коломиї.

 

 

 

 

 

 

 

Помолившись у Преображенському кафедральному соборі, паломники пішли відпочивати. Щиро дякуємо за надану можливість розміститися на нічліг у храмі, а також у спортзалі школи №8.

 


Наступного дня 04.07 після ранішньої молитви прочани, прославляючи Бога, рушили далі. Особливий молитовний дух, уривки Св. Євангелія, роздумування над ними, Ісусова молитва супроводжували нас у дорозі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перед Ланчином ми об’єдналися ще з однією групою зі Снятинського деканату – прочанами Заболотова, Рудник, Олешкова, Бучачок і Трофанівки. Цього вечора особливо гостинно і щедро зустрічав нас прот. Тарас Щербатюк зі своїми парафіянами. Втомлені паломники, прочитавши подячні молитви, вечеряли смачними свіжими стравами. Щороку ланчинці не лише щедро нас гостять, але й щиро та по-родинному розбирають на нічліг. Нехай Господь віддячує цим щирим і щедрим людям сторицею, хай у них ніколи не бракує «хліба насушного», яким вони з нами діляться, а їхні домівки повняться достатком, любов’ю, щастям.

 

 


05.07 прочитавши ранішні молитви, ми рушили малими і великими горбами через Надвірну до с.Гвізд. До нас приєдналися паломники з с.Добротова зі своїм настоятелем прот. Михайлом Слободяном.

 

 

 

 

 

 

Увечері ми мали можливість поласувати смачною вечерею у шкільній їдальні та розміститися на нічліг у спортзалі школи. У Гвозді зустрічаються паломники з усіх напрямів. І всі тут знаходять прихисток. Особлива подяка настоятелю прот. Любомиру Траску, кухарям шкільної їдальні та всім небайдужим жителям цього села.

 

 

06.07 після ранішньої молитви прочани вирушили в путь. Безперестанна молитва додавала сил долати останні найважчі кілометри прощі. А добрі люди, які щороку підкріплюють наші тілесні потреби, на виході з с.Молодьків щедро пригощали всіх паломників.

 

 

Останній відрізок дороги завжди найзворушливіший, бо тіло немічне, а дух – бадьорий! Коли бачиш золоті бані монастиря, коли чуєш веселі дзвони, що сповіщають усім – паломники ідуть! – коли переходиш місток через Батерс і підіймаєшся сходами, сльози самі собою течуть щоками й омивають не тільки засмагле сонцем, втомлене обличчя, а омивають розчулену, втомлену гріхами душу.

 

 

Після подячного молебну змучені, але піднесені духом пішли розміщуватися для відпочинку.

 

 

Неймовірно теплою була зустріч із нашими жінками-«сестрицями», що привезли зі Снятина для паломників гарячий обід. Як світилися їхні обличчя радістю від того, що всі, хто підходив до їхнього роздаткового столу, були забезпечені теплою стравою. Усе, що привезли, роздали. Усі були ситі й задоволені! Величезна дяка тим господиням, що допомагали чи коштами, чи продуктами, чи працею. Нехай ваш труд буде приймлений Господом.

 

 

А потім були особливі Богослужіння, коли не знав, чи ти на землі, чи на небі! Божественний спів чоловічого церковного хору з с.Чорнолізці поєднував у молитві з Богом! Щира сповідь і покаяння, очищення і спокій… Хоч і тимчасовий, але такий важливий! Особлива нічна Літургія й акафіст прп. Іову й Феодосію Манявським біля Блаженного каменя. І кілька годин сну для відпочинку.

 

 

Ранішній дощ трохи налякав і спантеличив паломників. Але Господь милостивий і люблячий. Як тільки почалося святкове Богослужіння, дощ припинився.

 

 

Після Літургії – фото на згадку.

 

 

 

 

 

 

І вже наші традиційні пампушки з компотом від родини Столиць, подяка всім та многая літа!

 

 

Їхали додому з думкою, що цих чотири дні пролетіли надзвичайно швидко…

Хочеться ще… Дай Боже діждати нарік…

 

P.S. Попереду йшов Ангел-охоронець, що оберігав нас у дорозі, але особливі слова вдячності нашій поліції, що супроводжувала прочан практично всю дорогу. Та надзвичайно віддано служила нашій безпечній ході майор поліції Любов Столиця («не при виконанні»), вона пройшла віддаль, напевно, удвічі довшу. Ми відчували себе захищеними. Дякуємо нашим медикам Наталії Куцак та Любові Дмитрук за невідкладну допомогу, яку доводилося надавати в дорозі. Щира подяка нашому незмінному водієві Антону Столиці та хлопцям, що допомагали йому терпляче по кілька разів на день розвантажувати і завантажувати причіп нашими сумками й кариматами. А також особливо хочеться подякувати юному фотокору Максимові Равлюку, що впродовж чотирьох днів ловив моменти, аби оживити наші спогади й залишити згадку на пам’ять.
 

Іванна Марусяк

 

Категорія: З життя деканату | Переглядів: 1167 | Додав: admin | Теги: | Рейтинг: 5.0/3
Всього коментарів: 0
Категорії розділу
З життя Церкви
З життя єпархії
З життя деканату
Послання
Житія святих
Духовне життя
Церква і суспільство
Церква і школа
Окультизм і псевдорелігії
Статті
Притчі
Відео
Пошук по сайту
Календар
«  Липень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031


Наш банер

cerkva-snt.at.ua
Статистика




прот. Микола Марусяк © 2019
Безкоштовний хостинг uCoz