Меню сайту
Рекомендуємо
Церква.info: Офіційний веб-сайт УПЦ Київського Патріархату

Івано-Франківська єпархія Української Православної Церкви Київського Патріархату

Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир

Тернопільсько-Бучацька єпархія УПЦ Київського Патріархату

Православна Буковина: Офіційний веб-сайт Кіцманської Єпархії УПЦ КП

Богословське відділення ЧНУ

Надвірнянський деканат

Галицький гостинець. Веб-сайт Каплиці на Галицькому гостинці










Свято-Духівський храм УПЦ КП м. Дніпропетровськ

Храм святого благовірного князя Ярослава Мудрого УПЦ КП м. Дніпропетровськ



Православний молодіжний веб-портал

Головна » 2013 » Березень » 9 » Доля чи воля Божа?
13:15
Доля чи воля Божа?

Кожна людина, проходячи свій життєвий шлях, інколи задумується над питанням: чому все стається саме так. І часто заспокоює себе, мовляв, це – доля, так мало статись і по-іншому бути не могло. Для таких людей доля – це сліпий закон життя, який давним-давно написаний і змінити його неможливо. Однак християнство дещо інакше бачить цю проблему, обумовлюючи її кількома чинниками.

Найперше з'ясуймо, що таке доля з християнського погляду. Це – життєвий шлях людини від її зачаття до смерті, ба навіть далі – до вироку Страшного Суду, а далі – у вічність. Це – всі ситуації, явища, події, люди – все, що зустрічається на життєвому шляху людини. Усе це називається долею. Однак вона має двоякий характер: первинна доля – те, що людина отримує незалежно від своїх бажань і заслуг, і набута – те, що вона змінює (чи в кращий, чи в гірший бік).

Від моменту зачаття ми отримали свій алгоритм, життєвий шлях, який повинні пройти. Це – первинна доля, яка своєю метою має наше спасіння, наше вічне блаженство в Небі. Іншими словами, Господь дає нам такі обставини і наділяє нас такими можливостями, завдяки яким ми можемо досягти Царства Небесного.

Проте в процесі життя цей алгоритм під впливом різних чинників часто модифікується, годі й казати, навіть сам первинний ідеал долі змінюється, скажімо, через негативну спадковість чи несприятливі соціальні умови тощо. Звісно ж, мета долі – спасти душу людини – не змінюється, проте змінюються ті елементи, які людина повинна пережити, через які повинна пройти. Тому й буває доля як доброю, так і злою.

Ставлення людини до життєвих обставин завжди є неоднозначним, адже інколи певний результат своїх трудів (якщо він добрий) ми приписуємо собі, а коли він не такий, якого ми очікували, приписуємо долі, Богу, ближнім – кому завгодно, тільки не собі. З цього приводу прийнято говорити: "Доля підсунула людині неприємність". Ось, здається, пояснення всіх неприємностей, які переживає людина. Але чи справді це так? Можливо, це не доля підсуває нам "свиню", може, це ми самі доводимо себе до цього?

Коли щодо певних життєвих проблем ми наводимо аргумент: "Така моя доля", – ми зосереджуємося не на причині цих проблем, а радше "умиваємо руки", відхрещуємося від них, мовляв, "я не винен". Ми повинні відповідати за свої вчинки, а якщо вже і сталося щось неприємне – гідно приймати все.

Згадаймо слова Спасителя: "Якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною" (Мф. 16, 24.). Що ж означає зректися самого себе? Це означає відмовитися від усього земного і приземленого, що так заважає мені побачити істину про самого себе, відмовитися від свого допитливого розуму, який завжди шукає причину моїх нещасть будь-де, лише не там де треба. Відректися – значить повністю віддатися волі Божій і завжди бути переконаним, що є Господь, Який створив тебе, показав тобі дорогу, дав ідеальні умови життя, відкрив тобі Свої Заповіді і, найголовніше, дав тобі вільну волу для того, щоб ти міг сам вибирати як і з ким жити.

Часто у нас виникає дилема: якщо Бог нас любить і на все є воля Божа, то чому Він допускає зло? Так, воля Божа є, але відколи Господь наділив людину вільною волею, Його воля поширюється на людину в повному обсязі тільки тоді, коли вона живе з Богом. Якщо людина прагне до свого Творця, вона прямує до богоуподібнення (обоження), тобто за допомогою правильного життя (яке включає в себе велику і чисту віру, виконання Заповідей, дотримання моральних норм і законів, використання з користю даного Богом часу) людина прагне стати за благодаттю такою, яким Бог є за природою.

Для цього нам даний моральний закон, який не є чимось зовнішнім щодо нашої природи. Він закладений в нашій душі при її створенні і розкривається силою життя людини. Утверджуючись у цьому законі, кожен із нас зможе збагнути, як поєднати свою волю з волею Божою. Тоді для нас стане очевидним, що таке доля і чому вона у нас саме така.

Диякон Дмитро Джус,
клірик Хресто-Воздвиженського храму с. Потічок,
учитель християнської етики Русівської ЗОШ І-ІІ ступенів

Категорія: Статті | Переглядів: 2276 | Додав: admin | Теги: статті | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Категорії розділу
З життя Церкви
З життя єпархії
З життя деканату
Послання
Житія святих
Духовне життя
Церква і суспільство
Церква і школа
Окультизм і псевдорелігії
Статті
Притчі
Відео
Пошук по сайту


"Духовні читання"
Наш банер




Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0




Календар
«  Березень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031




прот. Микола Марусяк © 2017
Безкоштовний хостинг uCoz