Меню сайту
Рекомендуємо
Церква.info: Офіційний веб-сайт УПЦ Київського Патріархату

Івано-Франківська єпархія Української Православної Церкви Київського Патріархату

Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир

Тернопільсько-Бучацька єпархія УПЦ Київського Патріархату

Православна Буковина: Офіційний веб-сайт Кіцманської Єпархії УПЦ КП

Богословське відділення ЧНУ

Надвірнянський деканат

Галицький гостинець. Веб-сайт Каплиці на Галицькому гостинці










Свято-Духівський храм УПЦ КП м. Дніпропетровськ

Храм святого благовірного князя Ярослава Мудрого УПЦ КП м. Дніпропетровськ



Православний молодіжний веб-портал

Головна » 2011 » Березень » 20 » 2-а Неділя Великого Посту
22:56
2-а Неділя Великого Посту

У другу неділю Великого Посту Православна Церква урочисто вшановує пам'ять святителя Григорія Паламу, архієпископа Солунського (Фессалонікійського).

Святитель Григорій Палама народився 1296 року в Малій Азії. Під час турецької навали сім'я переселилася до Константинополя і знайшла притулок при дворі Андроніка ІІ Палеолога (1282-1328).

Батько святого Григорія став високим сановником при імператорі, але досить швидко помер, тому сам Андронік брав участь у вихованні і навчанні осиротілого хлопчика.

Будучи обдарованим від Бога, Григорій без особливих труднощів осилив усі предмети, які входили до повного курсу середньовічної вищої освіти. Імператор сподівався, що юнак присвятить себе державній діяльності, але Григорій, коли йому ледь виповнилося 20 років, подався на Святу Гору Афон і вступив послушником до монастиря Ватопед, де під керівництвом преподобного Никодима Ватопедського прийняв постриг і почав подвижницький шлях.

Через рік у видінні Григорію явився апостол Іоан Богослов і пообіцяв бути його духовним покровителем.

Після смерті старця Никодима Григорій протягом восьми років проводив свій молитовний подвиг під керівництвом старця Никифора, а після його смерті перейшов у Лавру преподобного Афанасія. Тут він прислуговував за трапезою, а згодом став церковним співцем.

Однак через три роки (1321), прагнучи осягнути більш високі ступені духовної досконалості, він оселяється в невеличкому відлюдницькому монастирі Глосії. Настоятель цієї обителі став навчати юнака зосередженої духовної молитви – умної (від ума – екзистенційного центру людини, інстанції, відмінної від розуму і тіла), яка поступово розроблялась і засвоювалася монахами, починаючи від великих пустельників ІV ст. Євагрія Понтійського і прп. Макарія Єгипетського. Після того, як в ХІ ст. в працях прп. Симеона Нового Богослова були висвітлені зовнішні молитовні прийоми умного подвигу, він був засвоєний афонськими подвижинками. Умний подвиг, який вимагав усамітнення і мовчазності, отримав назву ісихазму (від грец. ησυχία  – спокій, мовчання), а ті, хто практикував такий подвиг почали називатися ісихастами.

За час свого перебування в Глосії майбутній святитель повністю пройнявся духом ісихазму і прийняв його за основу свого життя.

1326 року через загрозу нападу турків Григорій разом з братією переселяється до Солуні (Фессалонік), де був рукоположений у сан священика.

Свої обов'язки пресвітера святий Григорій поєднував із життям відлюдника: п'ять днів на тиждень проводив у безмовності і молитві, і лише в суботу і неділю виходив до народу – звершував богослужіння і виголошував проповіді.

1331 року святитель переселяється знову на Афон і усамітнюється в скиту святого Сави, неподалік від Лаври прп. Афанасія. 1333 року він був призначений ігуменом Есфигменського монастиря в північній частині Святої Гори. Через три роки святитель повернувся в скит святого Сави, де зайнявся богословськими трудами, яких не полишав уже до кінця своїх днів.

Тим часом в 30-і роки XIV ст. в житті Східної Церкви назрівали події, які піднесли святителя Григорія до щабля найбільш вагомих вселенських апологетів Православ'я і принесли йому авторитет учителя ісихазму.

Біля 1330 року до Константинополя із Калабрії прибув учений монах Варлаам. Автор трактатів з логіки й астрономії, талановитий оратор, він отримав кафедру у столичному університеті і почав тлумачити твори Діонісія Ареопагіта, богослов'я якого було визнане як Східною, так і Західною Церквами. Незабаром Варлаам поїхав на Афон, ознайомився там зі строєм життя ісихастів і, базуючись на догматі про непізнанність сутності Божества, оголосив умний подвиг єретичною оманою. Мандруючи з Афона до Солуні, звідти до Константинополя і знову до Солуні, Варлаам вступав у суперечки з монахами і намагався довести сотвореність Фаворського світла (того, яке бачили апостоли на горі Фавор під час Преображення).

Святитетль Григорій на прохання афонських монахів звернувся спочатку з усними  настановами. Але, бачачи безуспішність подібних спроб, письмово виклав свої богословські доводи. Так появилися "Тріади на захист святих ісихастів".

До 1340 року афонські подвижники за участю святителя склали спільну відповідь на нападки Варлаама – "Святогорський томос".

На Константинопольському Соборі 1341 року виникла суперечка Григорія Палами із Варлаамом, основою якої була природа Фаворського світла. Згаданий Собор прийняв ті положення, на яких наполягав святитель Григорій Палама: Бог, неосяжний у Своїй Сутності, являє Себе в енергіях, які звернені до світу і доступні для сприйняття, як Фаворське світло, але є нечуттєвими і несотвореними. Вчення Варлаама було засуджене як єресь, а сам він, будучи відданим анафемі, повернувся в Калабрію.

Проте суперечки між паламітами і варлаамітами продовжувалися. До варлаамітів належали учень Варлаама, болгарський монах Акиндин і Патріарх Іоан XIV Каліка (1341-1347); схильним до них був і Андронік ІІІ Палеолог (1328-1341). Акиндин виступив із рядом трактатів, в яких оголосив святителя Григорія й афонських монахів винуватцями церковних смут. Святитель написав детальне спростування домислів Акиндина, за що з наказу Патріарха Григорія було ув'язнено. 1347 року, коли Іоана XIV на патріаршому престолі змінив Ісидор (1347-1349), святителя Григорія було звільнено і возведено до сану архієпископа Солунського.

1351 року Влахернський Собор урочисто засвідчив православність вчення Григорія Палами. Але солуняни прийняли святителя не відразу, він змушений був проживати в різних місцях.

Під час однієї з поїздок до Константинополя візантійська галера потрапила до рук турків. Святителя Григорія протягом року продавали в різних містах як полоненого, але і тоді він невтомно продовжував проповідь християнської віри.

Лише за три роки до кончини повернувся він до Солуні. Напередодні його смерті йому явився святитель Іоан Золотоустий. Зі словами "До небес! До небес!" святитель Григорій Палама мирно упокоївся. Це сталося 14 листопада 1359 року.

1368 року його було канонізовано на Константинопольському Соборі за Патріарха Філофея, який написав житіє і службу святителю.

Категорія: Житія святих | Переглядів: 821 | Додав: admin | Теги: | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Категорії розділу
З життя Церкви
З життя єпархії
З життя деканату
Послання
Житія святих
Духовне життя
Церква і суспільство
Церква і школа
Окультизм і псевдорелігії
Статті
Притчі
Відео
Пошук по сайту


"Духовні читання"
Наш банер




Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0




Календар
«  Березень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031




прот. Микола Марусяк © 2017
Безкоштовний хостинг uCoz