Меню сайту
Рекомендуємо


Івано-Франківська єпархія Української Православної Церкви Київського Патріархату

Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир

Тернопільсько-Бучацька єпархія УПЦ Київського Патріархату

Православна Буковина: Офіційний веб-сайт Кіцманської Єпархії УПЦ КП

Богословське відділення ЧНУ

Надвірнянський деканат

Галицький гостинець. Веб-сайт Каплиці на Галицькому гостинці










Свято-Духівський храм УПЦ КП м. Дніпропетровськ

Храм святого благовірного князя Ярослава Мудрого УПЦ КП м. Дніпропетровськ



Православний молодіжний веб-портал

Головна » 2010 » Грудень » 18 » 19 грудня - пам'ять святителя Миколая Чудотворця
12:29
19 грудня - пам'ять святителя Миколая Чудотворця


Святитель Миколай народився в місті Патарі Лікійської області. Він був єдиним сином благочестивих батьків Феофана і Нони, що дали обітницю присвятити його Богу. Плід довгих молитов до Господа бездітних батьків, немовля Миколай з дня свого народження явило людям світло майбутньої своєї слави великого чудотворця. Мати його, Нона, після пологів відразу зцілилася від хвороби. Новонароджене немовля ще в купелі хрещення простояло на ногах три години, ніким не підтримуваний, віддаючи цим честь Пресвятій Трійці.

З дитячих років Миколай досягав успіху у вивченні Божественного Писання; вдень він не виходив з храму, а вночі молився і читав книги. Дядько його, єпископ Патарський Миколай, радіючи духовним успіхам і високому благочестю племінника звів Миколая в сан священика, зробивши його своїм помічником і доручивши йому говорити повчання пастві. Служивши Господу, хлопець горів духом, а досвідченістю в питаннях віри був подібний до старця, чим викликав здивування і глибоку повагу віруючих.

Пресвітер Миколай проявляв велике милосердя до пастви, приходивши на допомогу тим, хто страждає, і роздавав все своє майно жебракам. Дізнавшись про гірку потребу і убогість одного з жителів його міста, святий Миколай врятував його від великого гріха. Маючи трьох дорослих дочок, батько, який зневірився, замислив віддати їх на блудодіяння для порятунку від голоду. Святитель, переживаючи за грішника, вночі таємно кинув йому у вікно три мішечки із золотом і тим врятував сім'ю від падіння і духовної загибелі. Творячи милостиню, святитель Миколай завжди прагнув зробити це таємно і приховати свої благодіяння.

Відправляючись на поклоніння святим місцям до Єрусалиму, єпископ Патарський доручив піклування паствою святому Миколаю. Коли єпископ повернувся, Миколай, у свою чергу, виклопотав для себе благословення на подорож в Святу Землю. По дорозі святий передбачив бурю, що насувалася, і яка загрожувала кораблю потопленням. На прохання подорожніх, які зневірилися, він заспокоїв своєю молитвою морські хвилі. За його молитвою ожив один корабельник-матрос, який впав з щогли і розбився на смерть.

Прийшовши до древнього міста Єрусалиму, святий Миколай, зійшов на Голгофу, подякував Спасителю роду людського і обійшов з молитвою всі святі місця. Обійшовши святині, пов'язані із земним служінням Сина Божого, святий Миколай вирішив віддалитися в пустелю, але був зупинений Божественним голосом, який умовляв його повернутися на батьківщину. Повернувшись в Лікію, святий, прагнучи до безмовного життя, вступив до братської обителі, яка називалася Святим Сионом. Проте Господь знову сповістив Миколая про інший шлях, який чекає на нього. У видінні Господь подав йому Євангеліє, а Пресвята Богородиця – омофор.

І дійсно, після смерті архиєпископа Іоана він був вибраний єпископом Мир Лікійських після того, як одному з єпископів Собору, що вирішував питання про обрання нового архиєпископа, у видінні був вказаний обранець Божий – святий Миколай. Покликаний пасти Церкву Божу в архиєрейському сані, святитель Миколай залишався тим же великим подвижником, виявляючи пастві образ лагідності, тепла і любові до людей. Під час гоніння на християн при імператорові Діоклитіані (284 – 305) єпископ Миколай, ув'язнений в темницю разом з іншими християнами, підтримував їх і наставляв твердо переносити ув'язнення, тортури і муки. Його самого Господь зберіг неушкодженим. З початком правління святого рівноапостольного Констянтина святитель Миколай був повернений до своєї пастви, яка з радістю зустріла свого наставника і заступника.

У 325 році святитель Миколай був учасником І Вселенського Собору, що прийняв Нікейський Символ віри, і разом зі святими Сильвестром, папою Римським, Олександром Олександрійським, Спиридоном Тримифутським і іншими отцями Собору боровся з єресю Арія. У запалі святитель Миколай, який полум'янів ревнощами до Господа, навіть вдарив псевдовчителя у щоку. За це він був позбавлений омофора і посаджений під варту. Проте декільком святим отцям було відкрито у видінні, що Сам Господь і Богоматір висвятили святого в єпископа, подавши йому Євангеліє і омофор. Отці Собору, зрозумівши, що відвага святителя бажана Богові, прославили Господа, а Миколая відновили в святительському сані. Повернувшись в свою єпархію, святитель приніс їй мир і благословення, сіючи слово Істини.

Досягнувши глибокої старості, святитель Миколай після нетривалої хвороби мирно помер 6 грудня 342 року, і був похований в соборній церкві міста Мири. У 1087 році його мощі були перенесені до італійського міста Бар, де знаходяться і понині.

Джерело: Чернігівські єпархіальні відомості


Категорія: Житія святих | Переглядів: 1551 | Додав: admin | Теги: | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 1
1 іван  
Повернення килима

Один ремісник, який жив у Константинополі, мав особливу любов до святого Миколая і завжди святкував день його пам’яті. На старості літ він зовсім збіднів.

– Нічого у нас немає до свята нашого улюбленого за­ступника святого Миколая, – каже він одного разу до своєї жінки.

– Ось у нас залишилось останнє – килим, його продаймо, щоб купити все, що потрібно, щоб догодити Богу і великому Чудотворцю, – відповіла його благочестива жінка.

Ремісник узяв килим і пішов на базарну площу. Там до нього підійшов поважний старець і спитав:

– Скільки ти хочеш отримати за цей килим?

– Візьму скільки дадуть.

– Ось тобі шість золотих монет, – відповів старець, узяв килим і пішов геть.

Люди, які були на базарі, оточили старого ремісника, дивуючись, чому він розмовляє сам з собою.

Тим часом старець з’явився в будинку ремісника:

– Візьми свій килим, твій чоловік – мій давній друг, я зустрів його сьогодні на базарі, – промовив він, віддаючи килим.

Коли ремісник повернувся з базару додому, жінка почала йому докоряти:

– Як ти зміг не дотриматись обіцянки і не продати килим. Теперішнім обманом ти очорнив усе своє попереднє життя!

Старий від здивування довго не міг вимовити і слова, побачивши килим. Нарешті він спитав:

– Хто приніс килим?

Вислухавши жінку, він радісно скрикнув:

– Живий Господь, що милує Своїх рабів! Сам Святий Миколай купив у мене килим, а потім знову повернув його нам.

Старенькі, ставши на коліна, разом прославили Бога і дивного угодника Божого Миколая, що завжди готовий прийти на допомогу всім, хто вшановує його. Звістка про це чудо швидко рознеслася по місту. Патріарх Константинопольський, дізнавшись про це, призначив цьому подружжю пожиттєве утримання.


Ім`я *:
Email *:
Код *:
Категорії розділу
З життя Церкви
З життя єпархії
З життя деканату
Послання
Житія святих
Духовне життя
Церква і суспільство
Церква і школа
Окультизм і псевдорелігії
Статті
Притчі
Відео
Пошук по сайту
Календар
«  Грудень 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031


Наш банер

cerkva-snt.at.ua
Статистика




прот. Микола Марусяк © 2019
Безкоштовний хостинг uCoz